Чавкаєш у «Котлярику» – принижуєш себе, мене, місто, Україну. І ти вже не мій товариш.
«Нарізка» власних постів про «дуленосну» новобудову Полтави.
ПІЦА – ГОРДІСТЬ. ПОЛТАВА – СОРОМ?
Раніше італійці домоглися, що визначних унікальних удостоєні, зокрема, вино з винограду острова Пантеллерія, скрипки з Кремони. Навіть сицилійський ляльковий театр – статусний. Два мільйони італійців підписали петицію, якою закликали ЮНЕСКО визнати неаполітанську піцу світовим надбанням. І, сталося – піцу таки увінчано визначного статусу. Почувши інформацію згадав нашу домашню позірну історію. Тоді високі українські чиновники «чухали яйця» обдумуючи якого місця у табелі про ранги, – місцевого чи Національного надати Полтавському Кадетському корпусу та Краєзнавчому музею імені Василя Кричевського. Невже значущість, велич цих масштабних архітектурних історичних пам’яток потребує ще й обговорення чи дискусій? Час довів їхню статусність. Отже, італійці навіть свою піцу відстоюють гордо, грудьми, гуртом. А от у нас цінності інші?
ПОЛТАВА – «ГНІЗДО» ЕКСГІБІЦІОНІЗМУ, АБО «ЯКЕ У МЕНЕ ВЕЛИКЕ ХАЗЯЙСТВО»
У науці є поняття – «під загрозою вимирання». Це коли через низку чинників у природі зникає певний токсонімічний вид. Наприклад, красенів сибірських тигрів люди перестріляли і нині маємо лише кілька кішок. Час доводить – такий термін доречний і нашому сьогоденню. От, хоча б, славнозвісна, унікальна, неповторна архітектура Полтави. Точніше, такою вона була. Колишній кінотеатрі імені Котляревського. До Совєтів – Дворянський губернський будинок. Колись тут зупинялися Гоголь, Мусоргський, Чайковський. Нині «господарюють» приватні підприємці. Як відомо, будівлю кілька місяців тому почали розширювати. Після протестів, перевірок, перемовин підписали так званий мораторій на заборону там порядкувати. Той документ – фейк, папірець з яким Мамай, забудовники і інші підписанти сходили, мабуть, у туалет. Бо будівельні матеріали на майданчик везуть конвеєром. Об громаду вкотре витерли ноги. Та не менша біда у тому, що обідають і вечеряють там не простенькі пролетарі, а грошовиті люди, знайомі, друзі багатьох з нас. І чхати їм на історію, велич будівлі, її відвідувачів, Котляревського, Вайнгорта та інших видатних полтавців. Тож, таким бойкот. Чавкаєш у «Котлярику» – принижуєш себе, мене, місто, Україну. І ти вже не мій товариш.
Є поняття ексгібіціонізм. Це психічна хвороба, збочення, прагнення «себе показати». Наприклад, бігає чоловік вулицею і хвастає членом. Так от, враження, що у обласному центрі найбільше ЕКСГІБІВ, ЗБОЧЕНЦІВ серед підприємців забудовників. Подивіться, мовляв, яке у мене потужне, велике, гаряче ХОЗЯЙСТВО.
«ВЕЛИКИЕ СЛЕПЫЕ»
Таргани у міській раді сидять і голосують цинічно сміючись нам в очі, мовляв, пішаки. То чи можна їх назвати своїми? Ні. У одному із матеріалів я писав «певно, вони прибульці, бо про своє рідне не дбають, замість захистити – руйнують. Як сарана знищують прекрасне». Отже, чужі серед своїх. На жаль, такі породжені безвідповідальністю і безкарністю. І хотілося б знати чи десь прочитати думку з приводу БАРИКАД у Полтаві головного архітектора. Він є? Чи той пан «Великий слепой»? І чи не здригнеться його серце, коли на вулицях звучить прізвище дійсно великого зодчого Лева Вайнгорта.
Наткнувся на статтю. Йдеться про те, що протягом наступних п’яти років «міська влада» витратить на программу охорони культурної спадщини і збереження історичного середовища Полтави мільйон 325 тисяч гривень!? У документі декларують «пропаганда, удосконалення, забезпечення, збереження, модернізація, популяризація, захист від знищення або руйнування обєктів? Хтось вірить?
«ТИ СМЕРТНИЙ, ЦЕЗАР!»
Р.S У живій природі є поняття – критичний тест. Це коли, наприклад, мале слоненя починає петрати, що хобот найцінніше для нього – ніс, рот, гармата, захист. Усвідомлює і використовує відросток все життя. Моя думка – теперішні обранці Полтави і багато підприємців так і не доросли до критичного тесту. Не зрозуміли, що їм дали шанс поліпшити долю рідного міста, завоювати собі ім’я добрими справами. Що ж, вже незабаром усі депутати – учорашній день. Пам’ятаєте, «Ти смертний, Цезарь!» Готуйте їм «чорну мітку». Я про майбутні вибори.
«СОЛО» БОКАЛІВ І МИСОК
Отже, нині Будинок дворянського зібрання – яскрава харчевня. Де звучала музика Мусоргського, Чайковського, соло бокалів і мисок. Що вже казати про малих архітектурних «дикобразів»( кіоски) рясно «всіяних» вулицями. Ті «курені», як «гнойники». Перлина перетворюється на шлак. Місто «ларьочків», «бізнес –барикад». І сигнали SOS не рятують.
Володимир Дряпак